Шановні відвідувачі сайту, тривають технічні роботи.

Наразі ми проводимо оновлення платформи сайту та модернізуємо сервіси і сторінки.
У роботі сайту можливі перебої, а також деякі сторінки можуть відображатися з помилками.
Приносимо вибачення за тимчасові незручності.

Оформлення списку використаних джерел

 Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить їх бібліографічні описи і розміщується після висновків. Він свідчить про обсяг використаних автором джерел, про рівень вивчення стану досліджуваної проблеми і навичок роботи з науковою літературою. Складаючи його потрібно зважати на певні правила. Джерела, що використані для написання наукових робіт, потрібно розташовувати за абеткою прізвищ авторів та назв праць. До списку використаних джерел включаються всі публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, на які є посилання в роботі. До нього  не слід включати ті роботи, на які немає посилань у тексті і які не були використані. Всі джерела вказуються тією мовою, якою вони видані (неприпустимим є їх переклад). Іноземні видання потрібно наводити у кінці списку, застосовуючи латинську абетку. Відомості про джерела, що включені до списку, подаються відповідно до вимог національних, державних та міждержавних стандартів з обов’язковим наведенням назв праць. Кожний бібліографічний запис потрібно починати з нового рядка.

Список використаних джерел включає:

  • офіційні документи, які публікуються від імені державних або громадських організацій, установ та відомств і свідчать про актуальність досліджуваної теми;
  • основні праці провідних фахівців галузі досліджуваної проблеми;
  • праці авторів, що відображають різні точки зору щодо вирішення поставленої проблеми;
  • основні праці наукового керівника.

Список використаних джерел для студентських кваліфікаційних робіт (бакалаврських, магістерських) має бути упорядкований за абеткою прізвищ авторів або назв. Кожний опис має свій порядковий номер.

Ці вимоги можуть бути використані і при підготовці  дисертаційних досліджень, але на відміну від студентських наукових кваліфікаційних робіт мають свої особливості.

Список використаних джерел для дисертаційних робіт формується одним із таких способів: у порядку посилань у тексті, в абетковому порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. МОН України спростило вимоги до оформлення списку використаних джерел у дисертаціях. Такі зміни передбачені наказом Міністерства освіти і науки України від 12.01.2017 р. № 40. Зокрема, використовується  Національний стандарт України ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання» або  один із стилів, віднесених до рекомендованого переліку стилів оформлення списку наукових публікацій, які застосовуються в зарубіжній практиці оформлення наукових робіт. До цього рекомендованого переліку включено 11 міжнародних стилів, які відображають всі галузі наукових досліджень: MLA (Modern Language Association) style, APA (American Psychological Association) style, Chicago/Turabianstyle, Harvard style, ACS (American Chemical Society) style, AIP (American Institute of Physics) style, IEEE (Institute of Electrical and Electronics Engineers) style, Vancouver style, OSCOLA, APS (American Physics Society) style-Springer MathPhys Style.

Незалежно від того, чи будуть в оформленні дисертацій використовуватися міжнародні стилі цитувань, чи ДСТУ 8302:2015, навички оформлення цитувань та посилань у наукових роботах за міжнародними стилями є важливими для українських дослідників. Адже від того, як і наскільки відбудеться інтегрування української науки у світову систему наукової комунікації, Україна в світі або буде сприйматися як наукова держава, або ні. На це не в останню чергу впливає публікація результатів досліджень українськими вченими в міжнародних наукових журналах та публікація в українських наукових журналах робіт зарубіжних науковців. Адже, щоб статтю прийняли до публікації в міжнародному виданні, вона має бути оформлена відповідним чином, із використанням того стилю цитування, який вимагається конкретним виданням. Саме тому, знання міжнародних стилів цитування є важливим для українських дослідників.

 СТИЛІ

 Стиль Асоціації сучасної мови (MLA Style). Сфера застосування – гуманітарні науки (мистецтво, література, філософія, релігія тощо) (URL: http://library.albany.edu/cfox?type=mla; https://owl.english.purdue.edu/owl/resource/747/01/ );

  1. Стиль Американської психологічної асоціації (APA style). Сфера застосування – суспільні науки (соціологія, право, психологія, історія тощо) (URL: https://owl.english.purdue.edu/owl/resource/664/01/ ; http://library.albany.edu/cfox );
  2. Чикаго стиль: автор-дата (Chicago style: Author-Date). Сфера застосування – фізичні, природничі та суспільні науки (URL: http://www.chicagomanualofstyle. org/tools_citationguide.html );
  3. Чикаго стиль: виноски та бібліографія (Chicago style: Notes and Bibliography). Сфера застосування – гуманітарні науки (мистецтво, література, філософія, релігія тощо.) (URL: http://www.chicagomanualofstyle. org/tools_citationguide.html );
  4. Гарвардський стиль посилання (Harvard Referencing Style). Сфера застосування – гуманітарні та суспільні науки (URL: http://libweb.anglia.ac.uk/referencing/ harvard.htm ; http://guides.is.uwa.edu.au/harvard );
  5. Стиль Американського хімічного товариства (ACS style). Сфера застосування – хімічні та інші природничі науки (URL: http://pubs.acs.org/isbn/ %209780841239999 );
  6. Стиль Американського інституту фізики (AIP Style). Сфера застосування – фізика (URL: http://guides.lib.monash.edu/citingreferencing/aip );
  7. Стиль Інституту інженерів з електротехніки та електроніки (IEEE style). Сфера застосування – інженерія, електроніка, телекомунікації, інформатика та інформаційні технології (URL: https://development. standards.ieee.org/myproject/Public/mytools/draft/styleman.pdf );
  8. Ванкувер стиль (Vancouver style). Сфера застосування – медицина та фізичні науки (URL: http://guides.lib. monash.edu/citing-referencing/ vancouver );
  9. Стиль Оксфордського університету для цитування юридичних документів (OSCOLA style). Сфера застосування – юриспруденція (URL: http://www.law. ox.ac.uk/sites/files/oxlaw/oscola_4th_edn_hart_2012.pdf);
  10. APS (American Physics Society) style стиль Американського фізичного товариства. Сфера застосування – фізика (URL: http://resource-cms.springer.com/springercms/rest/v1/content/51958/data/v1/Guidelines+for+Contributions+to+Major+Reference+Works );
  11. Springer MathPhys Style. Сфера застосування –математика, фізика, статистика (URL: http://resource-cms.springer.com/springer-cms/rest/v1/content/51958/ data/v1/Guidelines+for+Contributions+to+Major+%20Reference+Works ).

 Вимоги до бібліографічного опису використаних джерел

 Бібліографічний опис – сукупність бібліографічних відомостей про документ, його складову частину чи групу документів, які подають за певними правилами для ідентифікації документа та його загальної характеристики. Основні елементи бібліографічного опису: відомості про видання (перевидання чи переклад), місце видання, видавництва, рік видання та його обсяг. Галузь знання, яка вивчає способи систематизованого опису та обліку (складання списку) різного роду джерел, яка володіє універсальними методами систематизації інформації, що спрямована на забезпечення потреб у бібліографічній інформації, називають бібліографією.

Бібліографічна інформація може існувати у явній (очевидній) формі (у самому документі, який вона характеризує) та у прихованій формі. Такою формою є бібліографічний опис, поданий на звороті титульного аркуша видання або у вигляді бібліографічного списку використаних джерел наприкінці видання. Структурною одиницею бібліографічної інформації є бібліографічне повідомлення – текст, який містить організовані за певними правилами відомості про інформаційний документ або його частину. Бібліографічні повідомлення у наукових дослідженнях передаються користувачеві інформації у недокументальній незафіксованій на матеріальному носії чи документальній формі у вигляді переліку книг, журналів, статей із зазначенням місця і року опублікування, видавництва та ін.

Бібліографічний опис має відповідати певним вимогам, серед яких точність (усі бібліографічні відомості в описі мають точно відображати характеристики інформаційного документа); повнота (опис має містити повний набір бібліографічних відомостей, необхідних для ідентифікації видання); зрозумілість та чіткість (опис і кожна його частина мають бути однозначними і зрозумілими користувачеві). Об’єктом опису можуть бути всі види опублікованих (у тому числі й депонованих) і неопублікованих документів на будь-яких носіях – книги, серійні та продовжувані видання, нотні, картографічні, аудіовізуальні, образотворчі, нормативні, технічні документи, мікроформи, електронні ресурси, тривимірні штучні чи природні об’єкти, складові частини документів, групи однорідних і різнорідних документів. Об’єктом бібліографічного опису може бути одночастинний документ (книга, брошура тощо), багаточастинний (багатотомне, серіальне видання) або складова частина документа (стаття, глава, розділ  та ін.). Структура об’єкта зумовлює структуру його опису. Для складання бібліографічного опису розроблена ціла низка національних, державних та міждержавних стандартів, які докладно визначають правила опису, нормативні скорочення слів у бібліографічному описі. Для забезпечення точності бібліографічного опису його складають безпосередньо за самим документом, маючи перед очима (de vizu). Інформація для складання бібліографічного опису надається із самого документа (видання). Кожній зоні опису приписане певне джерело бібліографічної інформації (титульний аркуш книги, видання в цілому тощо). Важливо знати, що при складанні бібліографічного опису необхідно застосовувати відомості не з обкладинки, а з титульного аркуша книги. На обкладинці досить часто друкують дещо змінений заголовок. Титульний аркуш є елементом документа, на якому вказують заголовок видання, прізвище автора, найменування видавництва, місце і рік видання. Складовими частинами бібліографічного опису є зони, порядок наведення яких установлений державним стандартом і є незмінним. Складовими бібліографічного опису видання є:

  • зона назви та відомостей про відповідальність (назва документа, відомості, що стосуються назви, а також відомості про відповідальність: колектив авторів, установу, організацію, яка видає твір);
  • зона видання (повторність чи інша інформація про видання – друге видання, доповнене, перероблене, стереотипне, факсимільне);
  • зона специфічних відомостей (для об’єктів на специфічних носіях);
  • зона вихідних даних (місце видання, назва видавництва (ім’я видавця), рік видання – для книги; рік, том, номер – для журналу, число та місяць – для газети);
  • зона фізичної характеристики (загальна кількість сторінок, ілюстрацій або конкретні сторінки);
  • зона серії (основна назва серії, номер випуску серії);
  • зона приміток (додаткова інформація про об’єкт опису, зокрема системні вимоги в описі електронних ресурсів);
  • зона стандартного номера та умов доступності (Міжнародний стандартний номер книги (ISBN), Міжнародна стандартна нумерація серіальних видань (ІSSN), режим доступу – для об’єктів мережі Інтернет).

Зони опису складаються з окремих бібліографічних елементів. Бібліографічний елемент – це слово, словосполучення або група слів, що подають один елемент бібліографічної інформації. Елементи опису поділяються на обов’язкові та факультативні. Обов’язкові елементи містять бібліографічні відомості, що забезпечують ідентифікацію документа. Їх наводять у будь-якому описі.

Обов’язкові елементи бібліографічного опису:

  • основна назва;
  • перші відомості про відповідальність в усіх зонах (автор (–и), упорядник (и), укладач(–і) тощо; зона видання (2-ге, виправлене, доповнене, стереотипне, змінене тощо); зона серії (назва серії, наприклад: серія «Педагогічні технології»);
  • відомості про видання, додаткові відомості про видання (вид, літературний жанр, читацьке призначення: навчальне, методичне, збірник, альманах тощо);
  • місце видання, видавництво, рік;
  • фізична характеристика – обсяг (кількість сторінок);
  • основна назва серії або підсерії, номер випуску серії чи підсерії;
  • окремі примітки в описі певних видів документів (в описі електронних ресурсів – примітки про джерело основної назви, про системні вимоги, режим доступу).

Факультативні елементи містять бібліографічні відомості, що дають додаткову інформацію про документ. Набір елементів має бути постійним для певного інформаційного масиву (бази даних, каталогу, покажчика, списку використаних джерел тощо) [104].

Мова бібліографічного опису відповідає мові, якою наведено вихідні дані документа. Зокрема, пунктуація в бібліографічному описі виконує дві функції: звичайних граматичних розділових знаків та розділових знаків, що мають розпізнавальний характер для зон та елементів бібліографічного опису (знаки приписної пунктуації). До розділових знаків належать: крапка (відокремлює заголовок від опису); кома (перед датою видання); двокрапка (перед кожною групою підназв, перед назвою видавництва, перед відомостями про ілюстрації); крапка з комою  (перед номером випуску серії та в межах одного бібліографічного елемента для відокремлення однорідних понять, наприклад: Херсон ; Миколаїв); навскісна риска (перед відомостями про відповідальність); круглі дужки (для відомостей про серію) ін. Для розрізнення приписної та граматичної пунктуації застосовують проміжок в один друкований знак до і після приписного знака. Виняток – крапка і кома. Знаки крапка з комою та три крапки не є винятками.

За структурою розрізняють три види бібліографічного опису:

  • однорівневий бібліографічний опис – складають на одночастинний документ, завершений багаточастинний документ в цілому, окрему фізичну одиницю або групу фізичних одиниць багаточастинного документа;
  • багаторівневий бібліографічний опис – складають на багаточастинний документ у цілому або окрему фізичну одиницю, а також групу фізичних одиниць багаточастинного документа;
  • аналітичний бібліографічний опис – складають на частину документа (окрема стаття із збірника, журналу або газети, окрема глава чи розділ).

Для забезпечення компактності бібліографічного опису можна застосовувати скорочення слів і словосполучень відповідно до ДСТУ 3582:2013. «Інформація та документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень в українській мові. Загальні вимоги та правила», пропуск частини елемента, зокрема: «за ред.», «проф.» «д-р пед. наук» «канд. пед. наук», «дис.», «автореф.», «с.» (сторінка), «т.» (том), «ч.» (частина), «вип.» (випуск), «конф.», «та ін.», «конгр.» (конгрес), «студент.» (студентський), «автореф. дис. … канд. біол. наук».

Скорочують назви місяців року : січ., лют., берез., квіт., трав., черв., лип., серп., верес., жовт., листоп., груд.

Назви міст не скорочують: Київ – Київ, Львів – Львів, Харків – Xарків та ін. [37].  

У бібліографічних описах, складених мовами з латинською  графікою, застосовують такі уніфіковані форми скорочень: та інші – et al. (et alii); і так далі – etc. (et cetera); без місця – s. 1. (sine loco); без видавця – s. n. (sine nomine). Скорочення вживають у всіх зонах та елементах опису, крім назв. Не скорочують відомості, що стосуються назви, які складаються з одного слова, наприклад: довідник, монографія, підручник.

Цифри та числівники у словесній формі замінюють цифрами, якщо вони означають номери томів (випусків, частин, книг), повідомлень, розділів (глав, параграфів), класи і курси закладів освіти, порядкові номери видання, роки і дати видання, кількісну характеристику документа. Кількісні числівники позначають арабськими цифрами без нарощення закінчення. Порядкові числівники наводять з нарощенням закінчення: 2-ге, 3-тє, 4-й і т. п. Закінчення не нарощують, якщо родове позначення (розділ, том, частина тощо) передує порядковому номеру: розділ 2, том 1 та ін.

Оформлення бібліографічного опису у списку використаних джерел для студентських наукових робіт складається відповідно до Національного стандарту ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні вимоги та правила складання» з врахуванням деяких особливостей.

 ОСОБЛИВОСТІ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНИХ ОПИСІВ

У СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

відповідно до

ДСТУ 8302:2015.  «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання»

  1. У заголовку бібліографічного запису подають відомості про одного, двох чи трьох авторів, при цьому імена цих авторів за навскісною рискою не повторюють.

Тобто замість:

Левківський К. Освіта для сталого розвитку / К. Левківський, С. Степаненко, Н. Тимошенко…     

Потрібно написати:

Левківський К., Степаненко С., Тимошенко Н. Освіта для сталого розвитку …

  1. Замість знака «крапка й тире» (. –), який розділяє зони бібліографічного опису, у бібліографічному посиланні рекомендовано застосовувати знак «крапка» [38].

Тобто замість:

Наука та іннов. – 2016. – № 6. – С. 45–54.

Потрібно написати:

Наука та іннов. 2016. № 6. С. 45–54.

  1. Після назви дозволено не зазначати загальне позначення матеріалу – [Текст], [Електронний ресурс], [Карти] можна не вказувати.

Тобто замість:

Степанов О. М.  Основи психології і педагогіки [Текст]…

Потрібно написати:

Степанов О. М.  Основи психології і педагогіки…

  1. У складі вихідних даних дозволено не подавати найменування (ім’я) видавця.

Тобто замість:

Київ : Академперіодика, 2020.

Потрібно написати:

Київ, 2020.

  1. Розділовий знак «дві навскісні риски» (//) можна замінювати крапкою, а відомості про документ, в якому розміщено складник, виділяти шрифтом [38].

Тобто замість:

Діденко Ю. В. Імідж української освіти / Ю. В. Діденко,   А. І. Радченко, Н. В. Коваль // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2011. – № 2. – С. 10–11.

Потрібно написати:

Діденко Ю. В., Радченко А. І., Коваль Н. В. Імідж української освіти. Відкритий урок: розробки, технології, досвід.  2011.  № 2.  С. 10–11.

  1. Особливості складання бібліографічного посилання на електронний ресурс.

Можна:

  • не подавати відомості про вид електронних даних чи програм;
  • замість слів «Режим доступу» (чи «Доступ») або їхнього еквівалента іншою мовою застосовувати абревіатури URI чи URL;
  • довгу електронну адресу переносити на наступний рядок;
  • не наводити відомостей про джерело назви («Назва з етикетки диска», «Назва з екрана» тощо).

Тобто замість:

Радченко А. І., Діденко Ю. В. Геологічна наука в академічних публікаціях [Електронний ресурс] // Наука та іннов. – 2016. – № 3. – С.14–26. – Режим доступу:  http://scinn.org.ua/ua/archive/ 12%283%29/12%283%2901.

Потрібно написати: 

          Радченко А. І., Діденко Ю. В. Геологічна наука в академічних публікаціях. Наука та іннов. 2016. № 3. С.14–26. URL: http://scinn.org.ua/ua/ archive/ 12%283%29/12% 283%2901.

 

Наукова бібліотека - освітній, науковий, інформаційний та культурно-просвітницький підрозділ Рівненського державного гуманітарного університету (РДГУ).

Детальніше

Статистика відвідувань

СьогодніСьогодні79
ВчораВчора436
За тижденьЗа тиждень973
За місяцьЗа місяць2396
ВсьогоВсього23006
Найбільше 785 : 10-06-2022

Контакти

м. Рівне, вул. Пластова, 31
Україна

E-mail: library@rshu.edu.ua

тел. (0362) 63 33 45