ОФОРМЛЕННЯ СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

     Список використаних джерел – це бібліографічні описи книг, статей інших документів, які були використанні при написані книг (підручників, навчальних посібників, монографій, інших видань), підготовці статей для друку в періодичних виданнях, збірниках наукових праць тощо. Він свідчить про обсяг використаних автором джерел, про рівень вивчення стану досліджуваної проблеми і навичок роботи з науковою літературою. Складаючи його потрібно зважати на певні правила. Джерела, що використані для написання наукових робіт, потрібно розташовувати за абеткою прізвищ авторів та назв праць. До списку використаних джерел включаються всі публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, на які є посилання в роботі. До нього  не слід включати ті роботи, на які немає посилань у тексті і які не були використані. Всі джерела вказуються тією мовою, якою вони видані (неприпустимим є їх переклад). Іноземні видання потрібно наводити у кінці списку, застосовуючи латинську абетку. Відомості про джерела, що включені до списку, подаються відповідно до вимог національних, державних та міждержавних стандартів з обов’язковим наведенням назв праць. Кожний бібліографічний запис потрібно починати з нового рядка.

Список використаних джерел включає:

• офіційні документи, які публікуються від імені державних або громадських організацій, установ та відомств і свідчать про актуальність досліджуваної теми;
• основні праці провідних фахівців галузі досліджуваної проблеми;
• праці авторів, що відображають різні точки зору щодо вирішення поставленої проблеми;
• основні праці наукового керівника.

     Список використаних джерел для студентських кваліфікаційних робіт (бакалаврських, магістерських) має бути упорядкований за абеткою прізвищ авторів або назв. Кожний опис має свій порядковий номер.

     Ці вимоги можуть бути використані і при підготовці  дисертаційних досліджень, але на відміну від студентських наукових кваліфікаційних робіт мають свої особливості.

     Список використаних джерел для дисертаційних робіт формується одним із таких способів: у порядку посилань у тексті, в абетковому порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. МОН України спростило вимоги до оформлення списку використаних джерел у дисертаціях. Такі зміни передбачені наказом Міністерства освіти і науки України від 12.01.2017 р. № 40. Зокрема, використовується  Національний стандарт України ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання» або  один із стилів, віднесених до рекомендованого переліку стилів оформлення списку наукових публікацій, які застосовуються в зарубіжній практиці оформлення наукових робіт. До цього рекомендованого переліку включено 11 міжнародних стилів, які відображають всі галузі наукових досліджень: MLA (Modern Language Association) style, APA (American Psychological Association) style, Chicago/Turabianstyle, Harvard style, ACS (American Chemical Society) style, AIP (American Institute of Physics) style, IEEE (Institute of Electrical and Electronics Engineers) style, Vancouver style, OSCOLA, APS (American Physics Society) style-Springer MathPhys Style.

     Незалежно від того, чи будуть в оформленні дисертацій використовуватися міжнародні стилі цитувань, чи ДСТУ 8302:2015, навички оформлення цитувань та посилань у наукових роботах за міжнародними стилями є важливими для українських дослідників. Адже від того, як і наскільки відбудеться інтегрування української науки у світову систему наукової комунікації, Україна в світі або буде сприйматися як наукова держава, або ні. На це не в останню чергу впливає публікація результатів досліджень українськими вченими в міжнародних наукових журналах та публікація в українських наукових журналах робіт зарубіжних науковців. Адже, щоб статтю прийняли до публікації в міжнародному виданні, вона має бути оформлена відповідним чином, із використанням того стилю цитування, який вимагається конкретним виданням. Саме тому, знання міжнародних стилів цитування є важливим для українських дослідників.

 Стилі

 Стиль Асоціації сучасної мови (MLA Style). Сфера застосування – гуманітарні науки (мистецтво, література, філософія, релігія тощо) (URL: http://library.albany.edu/cfox?type=mla; https://owl.english.purdue.edu/owl/resource/747/01/ );

1. Стиль Американської психологічної асоціації (APA style). Сфера застосування – суспільні науки (соціологія, право, психологія, історія тощо) (URL: https://owl.english.purdue.edu/owl/resource/664/01/ ; http://library.albany.edu/cfox );
2. Чикаго стиль: автор-дата (Chicago style: Author-Date). Сфера застосування – фізичні, природничі та суспільні науки (URL: http://www.chicagomanualofstyle. org/tools_citationguide.html );
3. Чикаго стиль: виноски та бібліографія (Chicago style: Notes and Bibliography). Сфера застосування – гуманітарні науки (мистецтво, література, філософія, релігія тощо.) (URL: http://www.chicagomanualofstyle. org/tools_citationguide.html );
4. Гарвардський стиль посилання (Harvard Referencing Style). Сфера застосування – гуманітарні та суспільні науки (URL: http://libweb.anglia.ac.uk/referencing/ harvard.htm ; http://guides.is.uwa.edu.au/harvard );
5. Стиль Американського хімічного товариства (ACS style). Сфера застосування – хімічні та інші природничі науки (URL: http://pubs.acs.org/isbn/ %209780841239999 );
6. Стиль Американського інституту фізики (AIP Style). Сфера застосування – фізика (URL: http://guides.lib.monash.edu/citingreferencing/aip );
7. Стиль Інституту інженерів з електротехніки та електроніки (IEEE style). Сфера застосування – інженерія, електроніка, телекомунікації, інформатика та інформаційні технології (URL: https://development. standards.ieee.org/myproject/Public/mytools/draft/styleman.pdf );
8. Ванкувер стиль (Vancouver style). Сфера застосування – медицина та фізичні науки (URL: http://guides.lib. monash.edu/citing-referencing/ vancouver );
9. Стиль Оксфордського університету для цитування юридичних документів (OSCOLA style). Сфера застосування – юриспруденція (URL: http://www.law. ox.ac.uk/sites/files/oxlaw/oscola_4th_edn_hart_2012.pdf);
10. APS (American Physics Society) style – стиль Американського фізичного товариства. Сфера застосування – фізика (URL: http://resource-cms.springer.com/springercms/rest/v1/content/51958/data/v1/Guidelines+for+Contributions+to+Major+Reference+Works );
11. Springer MathPhys Style. Сфера застосування –математика, фізика, статистика (URL: http://resource-cms.springer.com/springer-cms/rest/v1/content/51958/ data/v1/Guidelines+for+Contributions+to+Major+%20Reference+Works ).

Вимоги до бібліографічного опису використаних джерел

    Бібліографічний опис – сукупність бібліографічних відомостей про документ, його складову частину чи групу документів, які подають за певними правилами для ідентифікації документа та його загальної характеристики. Основні елементи бібліографічного опису: відомості про видання (перевидання чи переклад), місце видання, видавництва, рік видання та його обсяг.

• Бібліографічний опис має відповідати певним вимогам, серед яких:

- точність (усі бібліографічні відомості в описі мають точно відображати характеристики інформаційного документа);

- повнота (опис має містити повний набір бібліографічних відомостей, необхідних для ідентифікації видання);

- зрозумілість та чіткість (опис і кожна його частина мають бути однозначними і зрозумілими користувачеві).

     Об’єктом опису можуть бути всі види опублікованих (у тому числі й депонованих) і неопублікованих документів на будь-яких носіях – книги, серійні та продовжувані видання, нотні, картографічні, аудіовізуальні, образотворчі, нормативні, технічні документи, мікроформи, електронні ресурси, тривимірні штучні чи природні об’єкти, складові частини документів, групи однорідних і різнорідних документів.

     Складовими частинами бібліографічного опису є зони, порядок наведення яких установлений державним стандартом і є незмінним. Зони опису складаються з окремих бібліографічних елементів.

   Мова бібліографічного опису відповідає мові, якою наведено вихідні дані документа. Зокрема, пунктуація в бібліографічному описі виконує дві функції: звичайних граматичних розділових знаків та розділових знаків, що мають розпізнавальний характер для зон та елементів бібліографічного опису (знаки приписної пунктуації). До розділових знаків належать: крапка (відокремлює заголовок від опису); кома (перед датою видання); двокрапка (перед кожною групою підназв, перед назвою видавництва, перед відомостями про ілюстрації); крапка з комою  (перед номером випуску серії та в межах одного бібліографічного елемента для відокремлення однорідних понять, наприклад: Херсон ; Миколаїв); навскісна риска (перед відомостями про відповідальність); круглі дужки (для відомостей про серію) ін. Для розрізнення приписної та граматичної пунктуації застосовують проміжок в один друкований знак до і після приписного знака. Виняток – крапка і кома. Знаки крапка з комою та три крапки не є винятками.

    Для забезпечення компактності бібліографічного опису можна застосовувати скорочення слів і словосполучень відповідно до ДСТУ 3582:2013. «Інформація та документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень в українській мові. Загальні вимоги та правила».

   Оформлення бібліографічного опису у списку використаних джерел для студентських наукових робіт складається відповідно до Національного стандарту ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні вимоги та правила складання».

Приклади бібліографічних описів у списку використаних джерел