При написанні наукових кваліфікаційних робіт необхідно посилатися на джерела, матеріали, окремі результати, які використовувалися в ній; ідеї та висновки, на яких розроблялися проблеми; завдання, питання, вивченню яких присвячена науково-дослідницька робота. Потрібну інформацію щодо особливостей складання бібліографічних посилань надає Національний стандарт ДСТУ 8302:2015. «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання», який визначає види бібліографічних посилань, правила та особливості їх складання і розміщення у документах.
Посилання дають змогу відшукати і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли вони містять матеріал, який не включено до останнього видання. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді у посиланні необхідно точно вказувати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в науково-дослідницькій роботі. Посилання у тексті наукової кваліфікаційної роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, що виділяються двома квадратними дужками, наприклад, «...у працях [1–7]...». Допускаються посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання повинно відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера. Рекомендується в основному тексті або у кінцевих абзацах розділів давати посилання на особисті наукові праці. Посилання на ілюстрації наукової роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: «рис. 1.2». Посилання на формули наукової кваліфікаційної роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад: « ... у формулі (2.1)». На всі таблиці науково-дослідницької роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: « ... в табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації потрібно вказувати скорочено «див.», наприклад: «див. табл. 1.3».
Для підтвердження власних аргументів щодо посилань на авторитетні джерела або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору, слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точного відтворення цитованого тексту, без найменшого спотворення змісту джерела.
Загальні вимоги до цитування:
- текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку (у таких випадках використовується вираз «так званий»);
- цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручування думок автора. Допускається пропуск слів, речень, абзаців за умови, якщо це не спотворює авторського тексту. Такі пропуски позначаються трьома крапками, вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед вилученим текстом (…) або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
- кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
- при непрямому цитуванні слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів. Посилатися при цьому слід на джерело непрямого цитування, наприклад: (цит. за:..);
- цитування не повинно бути надмірним або недостатнім. В обох випадках це може вплинути на рівень наукової роботи: надмірне цитування створює враження її компілятивності, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу;
- якщо необхідно виявити власне ставлення до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;
- якщо виникає необхідність виділити в цитаті деякі слова, зробити застереження, то одразу після цього ставиться крапка, потім тире і вказуються ініціали автора наукової роботи, а весь текст застереження береться у круглі дужки. Наприклад: (курсив наш. – М.С.), (підкреслено мною. – М.С.), (розрядка моя. – М.С.).
БІБЛІОГРАФІЧНЕ ПОСИЛАННЯ
(загальні правила складання)
запровадженого в дію в Україні 01.07.2016
Бібліографічне посилання – сукупність бібліографічних відомостей про цитований, розглядуваний або згадуваний у тексті документа інший документ, що є необхідним й достатнім для його загальної характеристики, ідентифікування та пошуку.
Об’єкт бібліографічного посилання – всі види опублікованих і неопублікованих документів, їхні окремі складники або групи документів на будь-яких носіях.
Знак виноски – умовна позначка у вигляді арабських цифр (порядкових номерів), літер чи астериска (зірочки), що використовують для пов’язування підрядкових і позатекстових бібліографічних посилань з частиною основного тексту документа.
Бібліографічне посилання призначено для ідентифікування, загальної характеристики та пошуку документа, що є об’єктом бібліографічного посилання.
Стандарт містить інформацію про:
- види бібліографічих посилань та правила їхнього складання;
- особливості складання комплексного бібліографічного посилання;
- особливості складання бібліографічного посилання на електронний ресурс;
- особливості складання бібліографічного посилання на архівний документ.
Види бібліографічних посилань та правила їх складання
Бібліографічні посилання розрізняють залежно від складу елементів бібліографічного запису, місця розташування в документі, повторності наведення та вмісту бібліографічних записів.
Види бібліографічних посилань:
- за складом елементів бібліографічного запису:
- повне;
- коротке;
- за місцем розташування в документі:
- внутрішньотекстове;
- підрядкове;
- позатекстове;
- за повторністю наведення посилань на один і той самий об’єкт:
- первинне;
- повторюване;
- за вмістом бібліографічних записів – комплексне бібліографічне посилання.
За складом елементів бібліографічного запису повне бібліографічне посилання містить усі обов’язкові елементи, що використовують для загальної характеристики, ідентифікації й пошуку об’єкта посилання; коротке бібліографічне посилання містить частину обов’язкових елементів, які використовують тільки для пошуку об’єкта посилання.
Внутрішньотекстові, підрядкові та позатекстові бібліографічні посилання містять такі елементи:
- заголовок бібліографічного запису (ім’я автора);
- основну назву документа;
- відомості, що належать до назви (для підрядкового посилання);
- відомості про відповідальність (особи або організації, які брали участь у створенні документа);
- відомості про повторність видання (містять інформацію про зміни й особливості цього видання відносно попереднього);
- вихідні дані (містять відомості про місце видання (випуску), видавця та рік випуску документа);
- позначення та порядковий номер тому, номера чи випуску документа;
- відомості про обсяг документа;
- назву документа, в якому опубліковано об’єкт посилання;
- відомості про місцезнаходження об’єкта посилання – номер сторінки в документі (у разі посилання на його частину);
- примітки (у посилання на електронний ресурс, депоновану наукову роботу тощо).
