І. Українська художня книга

Андрухович С. Фелікс Австрія : роман / С. Андрухович. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. – 281 с.

Софія Андрухович народилася 1982 року в Івано-Франківську. Письменниця, перекладачка та публіцистка. Авторка прозових книжок «Літо Мілени» (2002), «Старі люди» (2003), «Жінки їхніх чоловіків» (2005), «Сьомга» (2007) та численних публікацій у пресі. Новий роман «Фелікс Австрія» - переможець конкурсу «Книга року ВВС - 2014». Станіславів ХІХ - початку ХХ століття. Звичайне місто на кресах "щасливої Австрії", в якому люди живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацері і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи, яка для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя, - долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти.

Андрухович Ю. І. Таємниця : роман / Ю. І. Андрухович. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2013. – 349 с.

"Я тремчу, щоб тільки не зачинялися двері, бо відчинені двері – то незбагненна радість" (Роберт Данкен). Саме таким епіграфом починається нова книга Андруховича «Таємниця». Епіграфом і передмовою. Читати «Таємницю» без передмови заборонено. Для тих, хто ще не знає як виникла ця книжка, спробую коротко пояснити. У житті письменника з’являється один нав’язливий журналіст на ім’я Еґон Альт, якому конче треба взяти у Андруховича якнайрозлогіше інтерв’ю, конче потрібно написати книжку про українського письменника, і взагалі, якщо він(письменник) відмовиться, то «припуститься однієї з найтяжчих помилок свого життя». Заскочений нахабністю і наполегливістю журналіста, Андрухович, втім, не відразу погоджується на інтерв’ю. Він пише роман, його робоча назва – таємниця (чи «Таємниця»?), і всякі журналісти із своїми «детальними» інтерв’ю зараз недоречні. Але, наполегливість Альта бере своє, і одного лютневого дня 2006-го, вони таки зустрічаються у одній із берлінських кав’ярень. Надалі «вони» – головні дійові особи твору. З перших хвилин знайомства між письменником і журналістом зав’язуються теплі дружні стосунки, підкріплені спільними інтересами та спільними вподобаннями, починаючи від музики і закінчуючи марками алкогольних напоїв. Далі дія переміщається у помешкання автора. «Щодня ми проговорювали по 8-10 годин і між нами був його диктофон». Шість днів запитань і відповідей, життя Андруховича, історія українських поетів 80-их, що там поетів, історія цілої епохи, рафіноване, висушене, а також заспиртоване, усе це вмістилося у шість днів. Сьомого дня, вони вирушають на прогулянку Берліном, втім, проголошений день відпочинку все-одно не обходиться без диктофону. З’ясовується, що журналіст планує видати свою книжку лише після смерті письменника, що трохи засмучує Андруховича, який мав плани взяти подальшу участь в проекті. Втім, на його подив, за кілька днів поштою приходять сім дисків, на кожному з яких по дню розмов, а також лист від Еґона Альта. «Я майже впевнений, що тобі це може і повинно знадобитися...». А у травні, Андрухович дізнається про смерть журналіста у автокатастрофі. 

Григорчук О. Femme Watcher : поезія / О. Григорчук. – Рівне : [Волин. обереги], 2016. – 103 с.

Я мандрую навпомацки Всесвітом.

Певна, що чиню вірно.

З кожним днем сподіваюся побачити…

Й почутися вільною.

Так, намацуючи кожен камінчик та кожен клаптик асфальту

Перед тим, як стати туди ногою,

Перечитуючи очі, вуста, Інтернет, та газетні шпальти

І питаючи себе, чи вірною прямую дорогою,

Я вчуся по-іншому дихати,

Відчуваючи серцем молекули…

«Femme Watcher» - дебютна збірка поезії молодої рівненської письменниці Олександри Григорчук, прикрашена щирими ілюстраціями художника Антона Філика. «Femme Watcher» - жіноче серце, у якому найвагоміше місце належить коханню. Ця збірка – спроба відчути та передати суть жіночої душі.

Дашвар Л. РАЙ центр : [роман] / Л. Дашвар. – Харків : Вид-во "Клуб сімейного дозвілля", 2010. – 269 с.

Третій роман Люко Дашвар відзначений дипломом конкурсу «Коронація слова-2009» і продовжив переможну ходу, започатковану першими двома («Село не люди» посів друге місце на конкурсі «Коронація слова-2007», книга «Молоко з кров’ю» перемогла у конкурсі «Книга року BBC-2008»). Любов і гармонія взаємності – речі позачасові, та кохання, що могло відбутись, але не відбулося – завжди трагедія. Роман почався сценою загибелі головної героїні Люби, юної максималістки, яка прагнула щастя, та їй не поталанило! На заваді стали батьки обранця Макса – пихаті новітні капіталісти, несумісність романтичних ідеалів чистої недосвідченої душі з цинічною, безжальною реальністю. Нашою з вами дійсністю, шановні читачі, адже події романа відбуваються влітку 2008 року в Києві.

Дереш Л. Пісні про любов і вічність : збірка / Л. Дереш. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2014. – 365 с.

Любко Дереш – унікальна персона у світі сучасної української літератури. Дебютувавши у 17 років романом «Культ», він одразу здобув статус «літературного вундеркінда». Скептичний до ярликів, Дереш продовжує займатись літературою і в дорослому віці: на сьогодні його творчий доробок налічує дев’ять книг. Дереш письменник нового покоління, який має власний, ні до кого не подібний стиль. Складається враження, ніби він пише про себе, - але в його романах себе впізнають тисячі читачів. Твори Дереша перекладаються польською, німецькою, французькою, італійською, вірменською…Він, як герої його книг, завжди у пошуку – вивчає духовні традиції світу, мандрує, живе так, аби життя саме ставало літературою… Збірка «Пісні про любов і вічність» містить оповідання про сучасних заробітчан духу – "емігрантів у соціальні мережі", "втікачів у внутрішні Індії", гіпі середнього класу, сільських магів і міських йогів…Історії, що писалися в мандрах та під враженнями від мандрів – Південним Сінаєм, Індією, Калмикією та Україною. Вони для тих, хто втомився від порожнечі всередині й вирушає на пошуки справжнього…Це проза рішучого руху долі, коли вже немає надії жити як раніше і коли під ногами – тільки дорога вперед.

Жадан С. Життя Марії : [книга віршів і перекладів] / С. Жадан. – [Чернівці] : Meridian Czernowitz : [Книги - ХХІ], 2015. – 183 с. : іл.

Найлегше в часи війни – ненавидіти чужих. Найважче – досягти порозуміння. Навіть зі своїми. Але треба намагатися, інакше війна ніколи не закінчиться. А щоб порозумітися, необхідно розмовляти. З ким завгодно, як завгодно і про що завгодно. Головне не втрачати людяності, тобто любові й уваги. У поетичній збірці «Життя Марії» Сергій Жадан розмовляє – про найдорожчі листи і спалені мости, втрачені місця і зруйновані міста. Розмовляє римованими віршами й верлібрами, власними і перекладеними словами. Розмовляє зі своїми і чужими, зі святими й не дуже, з убитими військовими і живими біженцями, з Рільке, Мілошем і, звісно, з нами. Щоб врятувати – якщо не нас, то хоча би наших дітей.

Жадан С. Месопотамія : [збірка оповідань і віршів] / С. Жадан. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2015. – 365 с. : іл.

"Месопотамія" за змістовним наповненням – це дев'ять прозових історій і тридцять віршів-уточнень. Усі тексти цієї книги – про одне середовище, герої переходять з історії в історію, а потім – у вірші. У оповідей є головна дійова особа, сюжетна лінія якої проходить від однієї до іншої палітурки - це місто Харків. Перша столиця України. Великий залізничний вузол. Місто між двох річок. Однак, насправді, не так вже і важливо, в якому місці ти живеш. У кожного з нас є своя Месопотамія, своє Межиріччя. Воно може означати багато - і вибір між різними напрямками у житті, і боротьбу добра і зла в кожній людині. А може і нічого не означати. "Месопотамія" Сергія Жадана просякнута тонкою і дуже доречною філософією. Кожне оповідання залишає по собі багато запитань, для отримання відповідей на які треба обов'язково перечитати книгу.

Кідрук М. Жорстоке небо : роман / М. Кідрук ; [передм. А. Любки]. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2015. – 605 с.

В аеропорту Париж-Північ сталася трагедія — зазнав катастрофи літак, зібраний на українському заводі «Аронов». Після зіткнення зі снігоочисником, який, здається, раптово опинився на посадковій смузі, вижило лише четверо людей. На місце трагедії вирушає донька конструктора, який спроектував цей літак. Дівчина починає активно розслідувати справу. Але хтось дуже не хоче, щоб вона дізналася правду. Життя Діани та її близьких у небезпеці! Трилер Макса Кідрука зовсім не типовий для української літератури. Навіть приємно, що щось таке сучасне й високотехнологічне написане українською мовою. До того ж Макс Кідрук постає перед нами українським письменником нового типу. Він так добре вивчає тему, про яку пише, що закрадається сумнів: чи не вчився автор в авіаційному університеті? Саме реалістичність кожної сцени і фільмова манера письма – коли погляд не оминає жодної деталі, жодного руху – створюють атмосферу напруги, переживання. Під час перегляду фільму жахів можна заплющити очі, під час читання книжки-трилера такої розкоші, на щастя, не передбачено.

Кідрук М. На Зеландію! : роман / М. Кідрук. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2014. – 253 с.

Макс Кідрук, невтомно досліджуючи цікаві місцинки нашої планети, побував у 31 країні й написав 14 книжок. Його твори розпалюють жагу до подорожей, адже Макс знається на секретах незабутніх мандрівок. Серед літературних нагород молодого автора – ІІ премія конкурсів «Коронація слова» і «Книга року» від журналу «Кореспондент», диплом «Відкриття року» від книговидавничої мережі «КС». Його історії про веселі мандрівки до найнеймовірніших закуточків світу з купою цікавих пригод, приправлені до того ж дотепним гумором, не можуть залишити байдужим абсолютно нікого! Десь серед пісків Сахари, Макс вичитав у Інтернеті про таку кричущу ганьбу, що його серце стислось від болю за Україну й він просто не зміг залишитись осторонь. І нова подорож почалася! Невгамовний мандрівник пробився через революційні заколоти в Єгипті, щаслива доля вберегла його від неприємностей із корумпованими сирійськими митниками, і врешті дорога щасливо привела Макса до Нової Зеландії, де він має «передати вітання» її жителям і сповна віддячити за безсоромний конкурс «Виграй українську дружину», у якому українські красуні стали секс-іграшками для іноземного туриста. Тепер він влаштує в Окленді таку просвітницьку акцію, після якої подібні вихватки вже навряд чи повторяться.

Лис В. Графиня : роман / В. Лис. – Луцьк : Твердиня, 2010. – 186 с.

Роман «Графиня» відомого письменника з Волині - майстерне поєднання захоплюючого сюжету, драматичних колізій людського життя і тонкого психологізму, віртуозне переплетіння реального й містичного. У нашу добу - цілком автоматизованого і комп'ютеризованого 1998-го року - хтось намагається відтворити загадкові події, які відбувалися у волинському містечку Густий Луг року Божого 1762-го. Але чи вдасться це йому і чи можливо взагалі реконструювати час?.. Вічність і нерозривність часоплину з його історичними колізіями, проблемами і таємницями, з його особливими колоритом і ароматом, проходять через весь роман, через образи головного героя, провінційного вчителя і художника Платона, його учениці, відомої художниці, інших персонажів, зокрема таємничого убивці собак, проповідника «Природного Євангелія» і ще таємничішої «білої графині» Венцеслави, єдиний портрет якої зберігається в місцевому музеї. Роздуми про сенс життя, болісні пошуки цього сенсу, моральний і мистецький вибір, складні, але глибокі почуття головних героїв, які вони намагаються приховувати, - все це створює яскраве поліфонічне тло твору.

Лис В. С. Століття Якова : роман / В. С. Лис ; [передм. О. Забужко]. – 3-тє вид., стер. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2016. – 238 с.

Журналіст, драматург, прозаїк – така творча еволюція Володимира Лиса…П’ять п’єс редактора відділу луцької газети «Волинь-нова» з успіхом пройшли в українських театрах. Як прозаїк нинішній член Спілки письменників України та Асоціації українських письменників дебютував 1989 року. Володимир Лис – баготаразовий призер «Коронації слова», що переміг у номінації «Гранд-Коронація». Роман «Століття Якова» — своєрідний епос-біографія одного поліського українця, який за свій столітній вік пережив п'ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, гітлерівську Німеччину, сталінський СССР. Доживши до держави Україна, він опинився перед лицем і родинної, і національної драми, яка була запрограмована катастрофами XX століття. В 2016 році за романом Студією "1+1" знято однойменний фільм «Століття Якова».

Москалець К. Вечірній мед : роман, повісті, есеї / К. Москалець. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2013. – 447 с. – (Перлини сучасної літератури).

До нової книги відомого українського письменника і музиканта увійшли веселий анархічний роман «Вечірній мед», сповнений інтертекстуальної гри з поетичними текстами покоління вісімдесятників і з творами Стейнбека, Джойса та Бекета. У зворушливій повісті «Зірка на ім’я Марія» історія української рок-групи вкотре переконує читача в тому, що життя є сном; сюрреалістичний «Досвід коронації» — карколомний експеримент із постмодерними текстовими стратегіями. Видання широко представляє есеїстику Костя Москальця, зосереджену на етичних, естетичних і метафізичних проблемах нашого часу.

Пагутяк Г. Записки білого пташка : вибране : романи та повісті / Г. Пагутяк. – Львів : Піраміда, 2013. – 290 с. – (Приватна колекція).

До книги ввійшли знакові твори лауреата Шевченківської премії Галини Пагутяк - романи та повісті, зокрема "Захід сонця в Урожі", "Кіт з потонулого будинку", " Записки Білого Пташка", "Книга снів і пробуджень", "Спалене листя", "Небесна кравчиня", які по праву складають золотий фонд української прози, створеної поколінням вісімдесятників. Відкриває книгу відома, доповнена «Автобіографія без дат і майже без фактів». Її твори об’єднує прорив до вигаданого світу, потяг до містики та пошуків спасіння людської душі у жорстокому світі. Письменниця намагається зазирнути за межу людської свідомості та осмислювати пограничний стан людського буття. А недомовленість у багатьох її творах дає великий простір читацькій фантазії, спонукає до співтворчості, робить образи багатовимірними, несе в собі шарм таємничості та незбагненності.

Плаксюк Ю. О. Все в минулому. Кн. 1. В тенетах долі / Ю. О. Плаксюк. – Київ : Дніпро, 2014. – 631 с.

Перша книжка під назвою «В тенетах долі» є швидше художнім твором, а не документальною розповіддю про Полянський край і його мешканців. І все ж , опис героїв відтворено на основі переказів, спогадів, записів та сімейних реліквій конкретних родин , що у своїй більшості знайшли архівне підтвердження. Саме вони, як ніщо більше спонукають до подальшого вивчення історичних джерел району, біографія якого мічена прадавніми діяннями руських і литовських князів ( у т. ч. Святого Володимира), гетьманів і полководців козацької доби, ватажків польського повстання тисяча вісімсот шістдесят третього року, борців за незалежність України, видатними національними митцями Лесею Українкою, Перецом Маркішем, Лео Молом (Леонідом Молодожанином), війнами, голодомором, невтомною працею та неймовірним прагненням полончан до відродження краю. Але і це, на жаль, як і все суще, згодом стане минулим. Чи було «все в минулому» так як оповідає автор, справедливо може запитати допитливий читач. Ні, не сповна так. Але здебільшого так могло бути в ті буремні роки, коли діди і прадіди ще й не передбачали нашу появу на цій грішній землі. Сто років тому в наших містах і селах коїлось багато чого нам незрозумілого, жахливого і фатального, від чого й досі кровоточать рани України. То ж чому не захистились, не відстояли, не визволились? На це уже ніхто не дасть достовірної відповіді, оскільки вічність назавжди поглинула минулу буремну епоху, аби розкласти перебіг усіх подій по полицях людської історії та їх утаємничити.

Симоненко В. А. Любіть Україну : патріот. поезії / В. А. Симоненко, В. М. Сосюра. – Харків : Фоліо, 2015. – 30 с.

«Чую, земле, твоє дихання, Розумію твій тихий сум, Як на тебе холодні світання Ронять пригорщами росу. Знаю - зливи, та буйні грози, І роса в шумовинні віт - То сирітські, вдовині сльози, То замучених предків піт. Назбирала ти їх без ліку На роздоллі полів, дібров, Щоб живили тебе довіку, Людські сльози і людська любов. / В. Симоненко/ До збірки увійшли найкращі поезії двох видатних українських митців - Василя Симоненка та Володимира Сосюри, основним мотивом творчості яких є любов до України та її народу.

Столярчук Б. Й. Самотня скрипка : поезії / Б. Й. Столярчук. – Рівне : ПП Лапсюк, 2013. – 63 с. : іл.

Богдан Йосипович Столярчук - доцент Кафедри музчного фольклору Рівненського державного гуманітарного університету, автор понад, 65 книг та збірок нарисів, віршів, довідників, посібників, методичних розробок, покажчиків, енциклопедій. Він є членом шести творчих спілок України: Національної всеукраїнської музичної спілки, Національної спілки журналістів, Всеукраїнської спілки краєзнавців, Національної спілки художників, Національної спілки театральних діячів, Всеукраїнської творчої спілки «Літературний форум». Лауреат премій: регіональної краєзнавчої «За відродження Волині», літературно-мистецьких – ім.. Бориса Тена (Рівне), і Авеніра Коломийця (Дубно), візвської – ім.. Мелетія Смотрицького (за науково-методичну роботу), мистецької ім.. Германа Жуковського, просвітянської – ім. Григорія Чубая. Він- почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців, почесний музейник, відповідальний секретар обласної асоціації композиторів, перший заступник голови Національної Всеукраїнської музичної спілки, голова Рівненської міської краєзнавчої організації, член наукового товариства ім.. Т. Г. Шевченка (Львів). «Самотня скрипка»- нова поетична збірка автора.

Талан С. Розколоте небо : роман / С. Талан. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2015. – 347 с.

Україна, 1930-ті роки. Варя виросла в заможній родині, у якій вміли та любили працювати, тому й господарство мали міцне. Але прийшли інші, лихі часи. Почалася колективізація, і все, що люди заробили своїм потом, потрібно було віддати… Хіба ж хто знав, яка страшна біда чекає на ці щедрі землі? Годі було уявити, що голодна смерть спустошить все навколо. Втративши чоловіка, родичів, Варя залишилась сама з маленькими дітьми. Хто зможе їх врятувати? У романі Світлани Талан «Розколоте небо» — та Луганщина, яку цілеспрямовано знищували найстрашнішим із усіх можливих способом: виморювали голодом. Тут було все: і дитячі пальчики в чавуні з окропом, і собаче гарчання виснаженої голодом жінки, і пухлі, потріскані руки-ноги, з яких юшить сукровиця, і підводи з трупами, і дитина, що намагалася напитися власної крові та так і закоцюбла, і батьковбивства… Місцевих мешканців ще й викатовували репресіями, вивозили до Сибіру, викреслювали — не тільки з нормального, а й узагалі з життя всіма найжорстокішими способами. Оточені кордонами НКВСників українські села, з яких не випускали нікого, — і інші, російські села, за якийсь десяток кілометрів, де люди хоч і бідували, але не голодували… Герої роману «Розколоте небо» не раз і не двічі називають іродами тих, хто творить беззаконня, прикриваючись законами. Усі намагання збагнути логіку дій активістів-комуністів зазнають поразки, спроби відшукати людяні риси в тих, хто став знаряддям винищення власного народу, виявляються марними. Єдине пояснення, яке видається більш-менш реалістичним попри всю свою фантастичність, — те, що на українській землі 20—30-х років ХХ століття орудував диявол. Невеличке село Підкопаївка на Луганщині перетворилося на філію пекла, що нею, як ми вже добре знаємо, у той час стала більша частина України.

Тарасюк Г. Короткий танець на Віденськім балу : новели / Г. Тарасюк. – [Бровари] : Відродження, 2009. – 222 с.

Галина Тарасюк належить до досить-таки продуктивних прозаїків, якщо взяти до уваги, що тільки за останні 5 років вона видала 8 книжок високохудожньої, глибоко психологічної і гостро-соціальної прози: «Дама останнього лицаря», «Між пеклом і раєм», «Жіночі романи», « Янгол з України», «Новели», «Храм на болоті», «Мій третій і останній шлюб», «Цінь Хуань Гонь»… Кожна з цих книжок була або відзначена престижною літературною премією, або названа «Кращою книгою року». Новела «Короткий танець на Віденськім балу» – щемлива розповідь про тернисту дорогу до «вищого світу» Мілани – дівчинки з розтрощеної недавнім розпадом «радянської» суспільної формації, побитої життям, але гонорової родини із колись славним і патріотичним минулим. Читачеві цікаво не тільки простежувати цей шлях з низів до «гламуру», а й ближче познайомитись із життям «золотої молоді», «мажориків», себто діток наших скоробагатьків, подивитися на цей «паралельний світ» очима рідної баби головної героїні – Домніки Кузьмівни, поіронізувати і… разом з нею вжахнутися тій прірві, в яку вона штовхає свою внучку Мілану тільки тому, що їй самій не дають спокою спогади про аристократизм «предків» і мрія за всяку ціну й собі «хоч раз потанцювати на Віденськім балу».

Тимощук В. В. Сонце і дощ : [зб. поезій] / В. В. Тимощук. – [Рівне] : Волин. обереги, 2009. – 113 c.

Нова збірка Василя Тимощука «Сонце і дощ» свідчить про творчий злет і зростаючу майстерність поета. Він – тонкий і всеоб’ємний лірик, який проникливо оспівує найкращі високі почуття душі і серця, красу землі і неба, неповторність і мальовничість рідного краю. Його душевна лірика межує із віршами громадського, суспільного та філософського звучання. Як громадянин, син своєї матері-землі, виходець з отчого порогу рідного краю, активний діяч українського суспільства, - він порушує глибокі й актуальні теми сьогодення. Йому небайдужа доля української держави, буття і духовність рідного народу. Він їх понад усе любить, за них вболіває, бореться своєю піснею і словом.

Франків Є. 15 мільйонів хвилин : [зб. поезій] / Є. Франків. – [Рівне] : Мистецькі грані, 2015. – 131 с.

«Нехай комусь від щедрої планети високі титули, гучна хвала. Таких дарів не дістають поети, мені зоря любов твою дала» – писав Вільям Шекспір про трофеї поета. Оскар Вайлд говорив, що поезія існує, або у житті, або на папері. Усі погляди й думки майстрів слова література бережно плекає, адже кожен поет – це інша таємниця, його історія унікальна. Нова збірка поезій молодого викладача Рівненського гуманітарного університету Євгена Франківа «15 мільйонів хвилин» - лірична і зворушлива сповідь непересічної особистості.

Хмельковський Л. Сумна комедія / Л. Хмельковський. – Львів : Свічадо, 2004. – 347 с.

Автор цього ессе на прикладі власного життя розповідає про соціопсихологічні процеси, через які проходили в Україні люди, виховувані як «гвинтики» велетенської комуністичної системи у час її розпаду та пробудження християнської та національної свідомості. Прізвища окремих осіб змінено. Оцінки автора – суб’єктивні. Л. Хмельковський завжди був умілим і майстерним оповідачем, дотепним, іронічним, ерудованим. Оці вміння сповна проявляються і в написаних ним книжках. Скажімо, автор ставить у центр оповіді якусь цілком побутову річ, явище, подію й навколо них розгортає нескладний сюжет-оповідь, у якому виписується певний сегмент повсякденного буття дітей. Природно, що зведені докупи ці сегменти творять усю картину житейських буднів і свят малолітніх громадян країни, політична система якої позбавила дітей материнського й батьківського піклування.

Шевченко Т. Г. Кобзар : повна ілюстр. зб. / Т. Г. Шевченко ; [передм. І. Дзюби ; упоряд., текстів і комент. С. Гальченка]. – 2-ге вид. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2016. – 718 с. : іл.

Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Колись Генріх Гейне говорив про біблію як «переносну вітчизну» євреїв – з нею вони, гнані, мандрували світом. Такою «переносною вітчизною» для українців, куди б їх не закинула доля, є «Кобзар» Шевченка. І навіть у себе вдома, на «нашій, не своїй землі» він дає почуття Вітчизни. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. У чому черпають сили і надії. У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі. Він говорив до мертвих духом, які ще мали пробудитись, і до живих, і до ще не народжених, і в Україні, і в світах – у кого ще є таке звертання до всього народу як до вічної категорії і таке грандіозне розуміння народу як сукупності поколінь, і духу, і діянь – поза обмеженням в часі та просторі?!. І серед його заповітів перший і останній: "Свою Україну любіть. Любіть її… во врем'я люте, В остатню, тяжкую мінуту За неї Господа моліть". Видання укладене за сприяння Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка. Тексти творів подані за оригіналами рукописів і першодруків, що дозволило усунути неточності, допущені у пізніших виданнях. Також збірка включає численні репродукції картин та замальовок Шевченка, які супроводжуються мистецтвознавчим коментарем.

Повний текст книги

Шевчук С. Д. Стежками долі... : [зб. віршів] / С. Д. Шевчук. – Острог, 2005. – 67 с.

Поезії від душі і щирого серця - у такій короткій, але об'ємній за сутністю словесній формі можна охарактеризувати вірші, вміщені в цій невеликій поетичній збірці, які викликають внутрішню насолоду своєю динамічністю, житейскою буденністю, ліризмом. Світлана Шевчук сприймає навколишній світ таким, яким його бачить в реальній дійсності. В поезії віддзеркалюється стан душі поетеси, філософія її життя, світобачення. Вона піднімає буття людини на високий духовний щабель у всіх його вимірах. Добро, чистота, любов, краса, надія – ці чесноти пронизують її вірші, засвідчуючи громадянську позицію, уподобання та спрямування творчого пошуку автора.

Шкляр В. М. Чорне Сонце : [збірка] / В. М. Шкляр. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2015. - 298 с. : іл.

Кожен його твір стає бестселером і витримує кілька перевидань. Василь Шкляр – автор славнозвісних романів «Залишенець», «Елементал», «Маруся», «Кров кажана», «Ключ», «Ностальгія», «Тінь сови». Найпрестижніша з численних літературних нагород Шкляра – народна Шевченківська премія, кошти на яку зібрали звичайні громадяни після того, як письменник з політичних мотивів відмовився від присудженої йому Національної премії імені Т. Г. Шевченка. "Чорне Сонце" - це книга про трагічні події на Донбасі, а саме російсько-українську гібридну війну очима бійця полку Національної Гвардії «Азов». Хто і головне навіщо затягує криваву драму? Чому завжди першими гинуть найкращі? Чому місцеві вважають своїх визволителів ворогами? ... До видання ввійшли твори "Чорне Сонце. Дума про братів азовських", "Танець під чортову дудку", "Крук - птаха нетутешня", "Останній шанс Захара Скоробагатька", "Високі гори у Ялті", "Цілком таємні історії".

Штельмах М. Л. Чотири ночі з Богом : мій міфоностальжіекшн вічності / М. Л. Штельмах. – Харків : Фоліо, 2007. – 345 с. – (Графіті).

Роман Марії Штельмах «Чотири ночі з Богом» – про те, як «по-справжньому» прожити відведене на землі, про вічні пошуки сенсу. Письменниця переплітає низку історій про дечим подібні передсмертні, не зв’язані вже суспільними конвенціями пригоди кількох таких собі «обраних» персонажів, останні шляхи на межі, де відкривається щось більше за філістерську буденність. Попри показову зануреність у світову й українську модерністську традицію, Марія Штельмах не пропонує якоїсь витонченої розробки вічних, тисячі разів обміркованих у художніх, філософських й релігійних текстах питань. Утім, намагаючись привернути читацьку увагу, вона ставить на інше: як і в попередніх її романах, перше, про що повідомляє обкладинка «Чотирьох ночей з Богом» – це трансґендерність Марії Штельмах. Авторка пропонує нам такого, відмінного від традиції світових релігій, але того ж патріархального бога, а при розробці жіночих образів вдається до топосу про їхній зв’язок із демонічним. Безперечно, роман «Чотири ночі з Богом» знайде свого читача.

Штельмах, М. Л. Янголи вигадують сни : неформатні історії реального міста у форматі нереального "я" / М. Л. Штельмах. – Харків : Фоліо, 2007. – 319 с. – (Графіті).

Марія Штельмах (в минулому - Михайло Симоненко) народилася в Києві. Навчалася в аспірантурі Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Займається розробкою теорії мас-медійних жанрів та суспільно-комунікативної інтеракції. Сценарист на телевізійному каналі «1+1». Поет і художник. Автор багатьох творів. Тож перед нами продовжувачка традицій Довженка і психолог від природи – Марія Штельмах. В «Неформатних історіях реального міста» світ існує поза свідомістю людини. І кожний створює свою реальність самотужки. Різниця між людиною щасливою і нещасною - в здатності усвідомити можливості власної уяви. Героїня роману повірила, що владна створити ідеальний світ. І наділила себе правом створювати людські тіла й збирати їх душі для кармічного катарсису...Загублені мрії та фантазії стають реальністю. А творчо обдаровані садисти гвалтують світ своєї свідомості, перетворюючись на символічних та містичних янголів. Для Марії - це ключ. Але що саме вона намагається ним відімкнути, збагнути важко.