|
|
1. Біла І. М. Самоздійснення та самоактуалізація особистості / І. М. Біла // Практична психологія та соціальна робота. – 2014. – № 3. – С. 29–32. |
|
У статті представлено програму психологічного тренінгу, що має на меті самоаналіз, саморозвиток та самоствердження особистості. Описані вправи тренінгу сприяють активізації природного ресурсу, творчих здібностей і розвитку потенціальних можливостей людини. |
|
|
|
2. Бова В. Позачасовість та позапросторовість ідеї "сродності" Григорія Сковороди у соціоосвітньому просторі / В. Бова // Рідна школа. – 2015. – № 11 – 12. – С. 68–71. |
|
У статті доводиться, що важливою умовою розвитку суспільства з гідними показниками рівня життя є досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу нації. На основі ідеї Г. Сковороди обстоюється ідея самопізнання, "сродної праці" , яка є актуальною нині: лише через пізнання свого внутрішнього "Я" людина зможе реалізуватися у "сродності". |
|
|
|
3. Гаміна Т. С. Імідж особистості як засіб самореалізації / Т. С. Гаміна, Т. Я. Довга // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2010. – № 4. – С. 22–27. |
|
Кожна людина впродовж життя пізнає не тільки навколишню дійсність, самого себе, але й інших людей. Від того, як люди сприймають та оцінюють інших, які при цьому виникають образи та враження, залежать відносини , розуміння один одного та ефективність взаємодії. В статті розглянуто тлумачення понять «імідж», «особистісний імідж», «самоімідж», різноманітні типології іміджу, виділено функції іміджу, проаналізовано імідж особистості , його структуру. Охарактеризовано нові підходи до особистісної самопрезентації. |
|
|
|
4. Єрмак Ю. Проблема професійного самопізнання особистості в процесі фахової підготовки майбутнього вчителя / Ю. Єрмак // Нова педагогічна думка. – 2015. – № 3. –С. 15–17. |
|
У статті представлено результат наукового аналізу, проведеного з метою визначення проблеми професійного самовизначення особистості в процесі фахової підготовки майбутнього вчителя. У ході експерименту встановлено важливість ролі професійного пізнання в процесі становлення педагога. Доведено, що на це впливає ряд факторів: низька мотивація студентського контингенту стосовно навчання; відсутність бажання самопізнання, а отже, і самовдосконалення; недостатній рівень професійних знань і навичок тощо. |
|
|
|
5. Максименко С. Д. Психічні механізми самореалізації особистості в медіапросторі / С. Д. Максименко // Педагогіка і психологія. Вісник Академії педагогічних наук. – 2013. – № 2. – С. 14–17. |
|
В статті розкрито психічні механізми самореалізації особистості в медіапросторі з урахуванням віку дитини. В основі розвитку особистості лежить дія нужди як генетично вихідної одиниці людського розвитку та існування. Як енергетично-інформаційний потік нужда специфічно сполучає біологічні та соціальні детермінанти людського існування. В статті наведено п’ять найважливіших складових , починаючи з необмеженої внутрішньої мотивації дітей, підлітків та дорослих у віртуальному світі й закінчуючи відсутністю об’єктивного самозвітування та зовнішньої оцінки власних дій та перелік основних он-лайн ризиків. Розкрито психологічні механізми привабливості інтернет-простору в дошкільному віці, , у молодших школярів, в ранньому та пізньому підлітковому віці. |
|
|
|
6. Остапчук О. Професійно-творча самореалізація вчителя у наукових теоріях і освітніх реаліях / О. Остапчук // Рідна школа. – 2017. – № 11–12. – С. 9–15. |
|
У статті обгрунтовано філософський, психологічний і педагогічний зміст самореалізації особистості. Розглянуто питання свободи і автономії як умови професійно-творчої самореалізації майбутнього вчителя. Проаналізовано новаторський досвід авторської самореалізації педагогiв-гуманістів, конкретизовано вимоги до професійної підготовки майбутнього вчителя. |
|
|
|
7. Радул В. Соціальна зрілість як вершина акмеологічного розвитку особистості / В. Радул // Рідна школа. – 2011. – № 3. – С. 15–21. |
|
У статті розглянуто особливості взаємовпливу соціального досвіду, соціальної зрілості особистості та її акмеологічного розвитку. Зроблено акцент на необхідності цілісного розвитку людини та поетапного формування її зрілості. Дано характеристику зрілості як акмеологічної категорії з біполярною сутністю, що виявляється у формі локальних видів зрілості людини як індивіда, особистості й суб’єкта діяльності, а також у формі глобальної зрілості, тобто інтегрального критерію досягнення певної стадії дорослості людини. |
|
|
|
8. Титаренко Т. Життєтворення особистості у психологічній спадщині В. А. Роменця / Т. Титаренко // Психологія і суспільство. – 2016. – № 2. – С. 48–72. |
|
Стаття присвячена висвітленню особливостей використання академіком В. А. Роменцем концепту «особистість» і, відповідно, аналізу тієї психологічної феноменології, яка охоплюється та описується як категорійне поняття. Підкреслено, що головний нерв особистості - вчинок, у якому вона одночасно є ініціатором власного життєтворення, котре на кожному етапі особистого становлення відрізняється оригінальністю. Проаналізовано детермінанти, чинники та умови як пожвавлення вчинкової активності особистості у різних ситуаціях повсякдення, так і самоактуалізаційної екзистенції вчинення на її життєвому і творчому шляху. |
|
|
|
9. Ткаченко Л. Григорій Сковорода про розвиток особистості / Л. Ткаченко // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2012. – № 6. – С. 51–58. |
|
У статті розглянуто погляди Г. С. Сковороди на розвиток особистості за його творчою спадщиною – «…піклуйся і дбай тільки про доброчесність і мудрість. Бо якщо ти добре посієш в теперішньому, то добре пожнеш у майбутньому». Автором проаналізовано як педагогічні, так і філософські погляди великого мислителя щодо розвитку особистості і на цьому підгрунті означено сутність і стадії розвитку особистості. |
|
|
|
10. Черемних К. О. Особистісна ідентифікація як механізм самоздійснення й життєтворчості / К. О. Черемних // Педагогіка і психологія. Вісник Академії педагогічних наук. – 2009. – № 2. – С.80–86. |
|
В статті автор обрунтовує поняття особистісного ототожнення в контексті самоздійснення людини та її життєтворчості. Доводить, що комплексне дослідження особистісного ототожнення як соціально-психологічного явища та його (ототожнення) ролі в самоздійсненні особистості є актуальним і перспективним. Виходячи із специфіки предмета, найбільш релевантними методами відповідного дослідження є наративний аналіз, глибинне інтерв’ю та психосоматичне дослідження. |
|
