|
«Якщо педагогіка хоче К. Д. Ушинський
Костянтин Дмитрович Ушинський (1823/1824—1870) — видатний український педагог, основоположник дошкільного виховання і народної школи, автор праць з теорії та історії педагогіки, підручників для початкового навчання. Він зріс на українському національному ґрунті, вибудував на цій основі прогресивну науку «виховання умів», обґрунтував і реалізував у багатьох працях ідею народності у вихованні. К. Д. Ушинський народився в родині дворянина в Тулі, його дитинство пройшло на Чернігівщині, поблизу Новгород-Сіверського. Початкову освіту Костянтин Ушинський отримав під керівництвом матері, яка навчала його вдома за програмою перших двох класів гімназії. Середню освіту здобув у Новгород-Сіверській гімназії. У 1844 році з відзнакою закінчив юридичний факультет Московського університету. Вже в студентські роки К. Д. Ушинський прагнув розібратися у суперечках, які велися серед інтелігенції, про шляхи розвитку суспільства, культури й освіти, про народність. У наукових колах точаться дискусії про те, український чи російський педагог К. Д. Ушинський. Сам Костянтин Дмитрович не раз називав себе малоросом, тобто українцем, а Київ, Україну — своєю батьківщиною, з якою він тримав зв'язок навіть в умовах великодержавного шовінізму. Царська політика не дозволяла йому, як і багатьом іншим талановитим вихідцям з України — діячам науки, культури, вільно працювати в ім'я рідного народу, тому доводилося шукати інших шляхів. Під час виконання обов'язків професора у Ярославському юридичному ліцеї (1846-1849) часто на лекціях лунали пересипані українізмами, характерними для мови Костянтина Ушинського, розповіді про Україну. Читаючи цикл адміністративних, економічних, фінансових дисциплін, він знаходив можливість сказати про географію «країни Дніпра», про її людей та національні особливості. Але царський режим під впливом революційних подій, що відбулися в Європі 1848 р., посилив цензуру в Росії – юридичні й політичні науки перебували під особливим контролем. З цим не міг змиритися Костянтин Дмитрович, тому за рішучий протест проти принизливого контролю поліцією вищої школи його звільнили з роботи. Скрутне матеріальне становище змусило К. Д. Ушинського погодитися обійняти посаду дрібного урядовця в одному з департаментів Міністерства внутрішніх справ у Петербурзі (1849—1854 рр.). За різкий відгук про керівництво його знову відсторонили від справ. Певний час педагог присвятив науковій діяльності, зокрема працював у журналі «Современник». В 1854 р Костянтин Дмитрович влаштувався інспектором Гатчинського сирітського інституту. Тут він долучився до практичної педагогічної діяльності й розробки основних проблем педагогічної науки. Костянтин Ушинський у 1857-1858 рр. опублікував статті «Про користь педагогічної літератури», «Про народність у громадському вихованні», «Три елементи школи» та інші, в яких порушив важливі соціально-педагогічні проблеми. Ці праці зробили його ім'я відомим.
Наприкінці 1859 р. К. Д. Ушинського призначили інспектором Смольного інституту. Це був становий закритий жіночий привілейований навчальний заклад. Педагог виступив справжнім реформатором: ліквідував поділ на «благородний» і «міщанський» відділи, запровадив семирічний термін навчання, нові навчальні плани, ввів нові предмети — природознавство і фізику, відкрив школу грамоти для покоївок, запросив на роботу нових учителів, започаткував викладання предметів рідною мовою. Але всі ці прогресивні починання розцінили як зневагу до традицій Росії. Переслідувань учений зазнавав практично впродовж усього життя, оскільки офіційна влада не сприйняла його демократичних педагогічних ідей. За сфабрикованим доносом Костянтина Дмитровича звільнили з посади. Усе пережите призвело до тяжкої хвороби, тож педагог вимушений був виїхати до Швейцарії на лікування. Після цих подій Костянтин Дмитрович займався лише науково-методичною діяльністю. Перебуваючи за кордоном, вчений багато працює, вивчає діяльність жіночих навчальних закладів, дитячих садків, притулків та шкіл Німеччини і Швейцарії. В 1864 році написав та видав навчальну книгу «Рідне слово» та «Керівництво до викладання за "Рідним словом"», які витримали 146перевидань, а вже в 1867 році та впродовж наступних двох років – два томи визначальної своєї праці — «Людина, як предмет виховання». У 1867 році К. Ушинський повернувся в Росію, але був вже зовсім хворий. Проте, навіть і в такому стані він багато працював: закінчував свої твори та збирав матеріал для нових, зустрічався з учителями, давав їм поради. Він планував працювати професором педагогіки Новоросійського (Одеського) університету, куди його запрошували, але ці наміри не здійснилися. Помер К. Ушинський у 1870 році в Одесі,похований в Києві на території Видубицького монастиря. Батьківщина гідно оцінила великого педагога: видаються його твори, встановлена срібна медаль ім. Ушинського для нагороди вчителів і вчених-педагогів та спеціальні стипендії для студентів педінститутів і університетів, його іменем названо навчальні заклади, бібліотеки. Йому по праву і сьогодні належить почесне місце у педагогічній науці. Квінтесенцією педагогічної концепції К. Д. Ушинського є положення про нерозривний зв'язок філософських поглядів і теоретичних педагогічних положень. Виходячи саме з таких міркувань, учений розробляв дидактичну науку та зробив вагомий внесок у розвиток теорії навчання в загальноосвітній школі. Він розкрив загальні умови навчання й виховання дітей, був прихильником класно-урочної системи і вважав урок основною ланкою навчально-виховного процесу. Основне завдання освіти й виховання К. Д. Ушинський вбачав у формуванні розвиненої особистості на засадах народності. Народність у вихованні педагог вважав однією з найважливіших соціальних і педагогічних засад. Він був переконаний: «Кожному народові судилося відігравати в історії свою особливу роль, і якщо він забув роль, то повинен зійти зі сцени: він більше не потрібен. Історія не терпить повторень. Народ без народності — тіло без душі, якому лишається тільки піддатися законові розкладу і знищитись в інших тілах, що зберегли свою самобутність. Особливість ідеї є принципом життя». Мову педагог вважав основою народності, адже у ній відбивається природа, серед якої живе народ, його історія, здобутки культури, світогляд. Мова, на думку вченого, є «найважливіший, найповніший і найміцніший зв'язок, що поєднує минулі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історичне, живе ціле. Вона не тільки виявляє собою життєдіяльність народу, а є саме це життя. Коли щезне народна мова, народу більше немає». Моральне виховання Костянтин Ушинський розглядав як складову частину гармонійного розвитку людини, як важливий засіб підготовки людини до життя в суспільстві. Він був прихильником виховного навчання, доводив, що розрив між вихованням і навчанням позбавляє педагогічний процес цілісності й ефективності. Педагог надавав важливого значення праці у психологічному й фізичному розвитку, вказував на вирішальну роль школи і особи вчителя у вихованні дітей. Костянтин Ушинський залишив велику творчу спадщину. Він є основоположником народної школи в нашій країні, творцем оригінальної, цілеспрямованої педагогічної системи, автором наукових праць і посібників. На його ідеях побудовані й розвиваються не лише вітчизняні освіта й виховання. Своєю теоретичною діяльністю К. Ушинський зробив вагомий внесок у скарбницю світової педагогічної думки. Його вчення витримало випробування часом. Воно актуальне й сьогодні, коли відбувається відродження усієї системи народної освіти в незалежній Україні. Слід зазначити, що історія Рівненщини також пов’язана з іменем К.Д.Ушинського. Син Ушинського (Костянтин Костянтинович) з дружиною та дітьми проживав у с. Рясники Гощанського району наприкінці ХІХ – першої половини ХХ століття; в с. Рясники похована невістка видатного педагога – Марія Миколаївна Ушинська (1859–1903).
В рамках «Центру психолого-педагогічної інформації» наукова бібліотека Рівненського державного гуманітарного університету репрезентує користувачам віртуальну виставку літератури серії «Класики педагогіки» «Учитель учителів » (видатний педагог К. Д. Ушинський (1823/24–1870). Виставка пропонує видання з фондів наукової бібліотеки РДГУ, серед яких публікації праць К. Ушинського, література про його життя, діяльність, педагогічну спадщину. З метою найкращого висвітлення теми виставка включає видання, що були опубліковані з 1948 року по 2016 рік. Віртуальна виставка складається з наступних розділів:
З метою ознайомлення майбутніх спеціалістів педагогічної освіти з творчою спадщиною видатних педагогів світу наукова бібліотека РДГУ підготувала інформаційно-бібліографічні студії «Педагогічна спадщина в контексті розвитку суспільства знань», зокрема відеофільм «Корифеї педагогіки». |
