«…У теорії виховання ми часто забуваємо про те, що ми повинні вчити дитину не лише цінувати правду – але й розпізнавати брехню, не тільки любити – але й ненавидіти, не тільки поважати – але й зневажати, не лише погоджуватися – але й заперечувати, не тільки слухатися – але й бунтувати…»
/Януш Корчак/
Демократизація освіти, надання їй державно-національної спрямованості потребують від психолого-педагогічної науки пошуку нових шляхів якісного вдосконалення виховання юної особистості. Вчені працюють над створенням такої моделі вихованості людини, яка дала б їй можливість успішно вирішувати складні питання своєї життєтворчості, досягти індивідуальних і суспільних цілей. Особлива увага має бути звернена на розроблення нових виховних технологій, які забезпечували б формування та розвиток насамперед духовних цінностей як домінантних і вирішальних для розвитку ціннісної системи людини. Сучасна освітня практика викликала до життя масовий рух, спрямований на побудову й використання різних авторських виховних систем. Інноваційні ідеї торують собі шлях, долаючи прояви директивного підходу до виховного процесу.
У сьогоденних науково-освітніх пошуках центральне місце посідає ідея співтворчості дорослого й дитини, витоком якої є первинна «двоєдиність» (тілесна і духовна, матері й дитини), а наслідком – діалогічність свідомості суб’єкта. Розвиток дитини мусить відбуватися з опертям на цю первинну діяльність із дорослими. За такого підходу освіту слід розглядати як особливий стиль спілкування вчителя й учня, як «майстер-клас» і спільний пошук істини, тоді максимально можливим стане врахування інтересів дитини, освіта буде критично-розміркувальною. Це шлях збереження культури через освіту. Отже принцип культуровідповідності має визначати освітню систему. Відповідно до нього привласнення людської культури потрібно розглядати як процес, під час якого закладаються, розвиваються і виявляються найважливіші творчі здібності дитини. Щоправда, жити людині у високій культурі нині доволі складно, оскільки людство інтенсивно занурюється в глобальну кризу і немає іншого виходу з неї, крім докорінної зміни людини. Тож педагоги повинні докласти максимум зусиль до виховання нової зміни, яка віритиме в розумне життя, істину, добро, справедливість і буде переконана в тому, що прогрес людства залежить від постійного розвитку моральності в кожній людині.
У роботі вчителя-вихователя важливу роль відіграє спрямованість педагогічного процесу на виховання у школярів стійких духовно-моральних цінностей: прагнення жити в мирі й злагоді, партнерстві й взаємовигідному співробітництві; дотримання права людини як найвищого мірила цивілізації; любові до батьківського дому і рідного краю; істинного гуманізму, який виражається в діяльній доброті, співстражданні й милосерді, збереженні довкілля тощо.
Формування в юної особистості таких цінностей – це творення вихователем і вихованцем складного духовного явища, що постає як результат соціально спрямованої педагогічної організації зовнішнього світу, де розвивається дитина, і має охоплювати усі рівні системи дитячого розвитку (індивідуальний, етнічний, віковий, загальносоціальний).
Нині така освітня ідея стає домінантною. Вона проголошує людину найвищою цінністю суспільства, формує ставлення до неї як самоцінності, а до дитинства – як важливого самостійного періоду в житті, пропонує шляхи і принципи виховання особистості, здатної до активної творчої діяльності, саморозвитку і самовдосконалення.
Тож провідна виховна позиція має передбачати створення такого соціокультурного середовища, яке забезпечило б оптимальні можливості самовираження вихованця, його самоутвердження, вияв його таланту, виховання сили духу і здоров’я – здоров’я тіла, духу й способу життя.
Відтак пізнання людини, її навчання та виховання є пріоритетним напрямом сучасних психолого-педагогічних досліджень, які відображаються у науково-методичних, навчальних і монографічних виданнях вчених-педагогів.
У рамках діяльності «Центру психолого-педагогічної інформації», наукова бібліотека РДГУ пропонує віртуальну виставку: «Оновлена парадигма виховання і шляхи її реалізації». Виставка презентує видання, які надійшли до фондів наукової бібліотеки РДГУ на протязі останніх років і містить слідуючі розділи:
1. Оновлене виховання – поклик часу.
2. Педагоги-дослідники РДГУ про сучасні виховні технології.
